Закрыть
Восстановите членство в Клубе!
Мы очень рады, что Вы решили вернуться в нашу клубную семью!
Чтобы восстановить свое членство в Клубе – воспользуйтесь формой авторизации: введите номер своей клубной карты и фамилию.
Важно! С восстановлением членства в Клубе Вы востанавливаете и все свои клубные привилегии.
Авторизация членов Клуба:
№ карты:
Фамилия:
Узнать номер своей клубной карты Вы
можете, позвонив в информационную службу
Клуба или получив помощь он-лайн..
Информационная служба :
8(4722)732273
+79194316000
+79205688000
+79056703000
+79045301000
Личный кабинет Карта сайта
Авторизация членов Клуба
№ карты
Фамилия
Стать членом Клуба
Анна Малигон

Анна Малигон

Анна Малигон

Анна Малигон — писательница, лауреат премии «Благовіст» (2012), «Ватерлінія» (2012), Международной Украина-немецкой премии имени Олеся Гончара (2009), «Смолоскип» (2005, 2006, 2011).

Писательница родилась в городе Конотоп. Окончила Нежинский государственный университет им. Н. Гоголя (2006), магистратуру Института филологии Киевского национального университета им. Т. Шевченко (2008). С 2004 г. — член Национального союза писателей Украины, с 2011 — член Совета НСПУ.

Автор поэтических сборников «Дзвінок у двері» (2003), «Переливання крові» (2012), «Покинутим кораблям» (2012). Принимала участие в совещаниях творческой молодежи, литературных фестивалях (фест. в рамках Форума издателей во Львове, «Київські лаври», «Гоголівка» и др.). Публиковала поэтические и прозаические произведения в многочисленных литературных альманахах, антологиях («Дві тони...», «Літпошта», «Червоне і чорне» и др.), журналах (в частности, «Березіль», «Вітчизна», «ШО»).

Олег Коцарев: «Анна Малігон належить до тих авторів, які продовжують сповідувати досить традиційні, як на українську поезію ХХІ століття, форми. У даному разі це передусім специфічна мелодійність, риторика й переважна силабо-тоніка. І те, що авторка цілком залучена до спільних акцій із поетами, які практикують зовсім інші форми, інше висловлювання, беззаперечно свідчить про той втішний факт, що сьогодні в українській поезії форма, експериментальність/епатажність або їх відсутність, герметизм чи відкритість уже не є причиною для конфліктів і відчуження. Дискусії про, наприклад, «доцільність існування римованої поезії/верлібра» залишаються на відкуп відвертих маргіналів, а в літературі «квітнуть усі квіти».